Зараз читаю
Дна немає. Тутбай хоче стати Українською правдою Білорусії.

Дна немає. Тутбай хоче стати Українською правдою Білорусії.

Тутбай і правда популярне видання в Білорусі. Воно є цілком читабельним, не провінційним, а головне – не співає романси влади. Влада в Білорусі серйозна і жарти цінує тільки англійські. А сама жартувати не любить, та й жартівникам дарує аж ніяк не бузок. Тому з моменту створення в 2000 році до початку 2020 го журналісти Тутбай грали з вогнем, ходили по краю, але намагалися дотримуватися журналістських стандартів, обгрунтовуючи на прикладах принципи толерантності, лібералізму, свободи слова і багато іншого, за що їх і полюбив білоруський читач. На жаль, так було в ті часи, коли виданням керував Юрій Зіссер – засновник ресурсу. Але 2020 рік поставив крапку в його житті. Юрій Анатолійович помер 17 травня 2020 року, в розпал коронавирусной епідемії. Король помер – хай живе королева! На чолі видання стає Марина Василівна Золотова, яка повела Тутбай в протилежному напрямку. Тутбай скинув маску журналістських стандартів, відкрито виступив за протестний рух, який іменується кольоровою революцією і став пропагандистським рупором Біломайдану. Золотова порушувала закон (бездіяльність посадової особи), журналістську етику і «справа БЕЛТА» тому є прикладом. Почитайте як буде час, як Тутбай крав новини у Білоруського телеграфного агентства, порушувалися договірні зобов’язання (зафіксовані факти незаконного доступу до інформації держагентства БелТА).

29 жовтня 2020 року в своєму телеграм-каналі і твіттері Тутбай розмістив повідомлення, в яких розбирається фрагмент програми, що вийшла в ефірі держканалу «Білорусь-1» і висвітлює тему затриманих на самому початку політичної кризи, 9-12 серпня. Наводиться статистика про структуру зайнятості і вік громадян, затриманих в перші дні протесту. При цьому робиться акцент на необ’єктивності даних з боку офіційної влади:

Навіть п’ятикласник, який опанував ази математики і логіки, скаже, що не можна підсумувати всі зазначені категорії. Як наприклад, одна людина може бути віднесена до декількох категорій: і до студентів, і до безробітних, і бути у віці від 18 до 30 років (21-чний студент 3 курсу, який тільки вчиться і не працює). А про сферу роботи, то очевидно, що йдеться про те, що спершу всіх затриманих віднесли до другої категорії: безробітні (52%) і працюють (48%). А потім до трудящих (вже береться за 100%) проводяться розрахунки з підкатегоріями: співробітники комерційних структур (54%), держпідприємств (27%), сфери послуг, охорони здоров’я і т.д.

Згідно з наведеною логікою ТУТбая, то в шкільних завданнях можна буде складати учням «зелений колір» і «повітря», або «пластилін» і «букви з підручника», яка ж різниця, яушо все може знаходиться в одній кімнаті. А може ТУТбай аналогічним шляхом підходив до підрахунку голосів на виборах (нібито порушення були зафіксовані приблизно на 100 ділянках («незалежні» цифри різняться, їх треба перевіряти), з 5831 виборчої дільниці, що становить близько 1,7%)? Тутбаєві відповідати не потрібно, питання риторичне, та й тим більше знову про відсотки (1,7%), а у них з ними ой як туго …

Розберемо окремі сфабриковані «новини» в потрібному для тутбаевцев руслі на прикладі однієї області – Гомельської. 2 вересня 2020 року Тутбай розмістив статтю «Майже 1200 обурених підсумками виборів і жорстокістю міліції працівників МНПЗ звернулися до директора заводу», в рамках якої відзначається, що співробітниками підприємства організований збір підписів за шести пунктами, що викликають невдоволення в суспільстві, і викладені дві світлини, які нібито це підтверджують. Нібито. Насправді в другій половині серпня був організований збір підписів працівників, однак тих, хто підписався за політичні вимоги (відставка Лукашенко і ЦВК, нові вибори і так далі) виявилося настільки мало (в межах похибки), що організатори відразу перевзулися і організували черговий збір підписів з зовсім інших питань, і дійсно, що під новим списком підписалося 1186 учнів, з 4970 заводчан, що склало 23,8% від загальної кількості працівників. А підписалися співробітники МНПЗ зовсім не під політичним вимогами, як стверджує Тутбай, створюючи черговий фейк:

В контексті висвітлення протестних акцій в Гомелі неодноразово Тутбай робив акцент на присутності в рядах борців з «режимом» священика Володимира Дробишевського. При цьому видання тенденційно підносить, що Дробишевского звільнили з політичних мотивів, а в цьому немає жодного слова правди. Насправді ж Дробишевський був позбавлений права священнослужіння і відрахований за штат Гомельської єпархії ще до виборів за систематичне ігнорування Благословень правлячого архієрея, неповагу до Єпархіальної ради, порушення трудової дисципліни. Адже ця тематика має релігійний аспект, тут потрібно бути як точними, так і обережним одночасно, але ТУТбаю потрібно нагнітання і розпалювання ворожнечі на релігійному грунті.

Цікаво й інше, що 15 листопада 2020 року від імені Олени Бичкової глави корпункту ТУТ в Гомелі розміщена стаття «Не вір, не бійся, не проси» в рамках чергового інтерв’ю з Володимиром Дробишевський. Тільки нюанс, 11 листопада 2020 року Дробишевський виїхав до Вільнюса через пункт пропуску «Кам’яний Лог» на комфортабельному Mercedes-Benz (держ. Номер – 4415MP5). Виникає питання? Якщо інтерв’ю було проведено заздалегідь, тоді чому чи не написати, що людина виїхала і вже «нібито» в безпеці? Здається правда ТУЕшнім не потрібна, необхідно білорусів і далі вводити в оману і тримати в дурнях… Або інтерв’ю, було зроблено вже в Вільнюсі? Тоді чому і на це не вказати? Напевно, корреспондентка теж виїхала до столиці Литви за інструкціями?

На особливу увагу заслуговує робота кореспондентів ТУТ з висвітлення протестів в Гомелі. З оточення Гомельського журналіста зазначеного видання відомо, що з головного офісу з Мінська надходили вказівки своєрідно висвітлювати мітингу опозиції, збільшуючи в 2-3 рази кількість протестуючих. Чисельність провладних мітингів занижувати до плінтусний планки, фотографії використовувати тільки з початку збору, щоб не було видно непотрібної картинки. До речі, найбільшу кількість протестуючих в Гомелі було зафіксовано в перші вихідні після виборів – близько 6 000 БЧБ-шників. А ось на перший провладний мітинг (18.08.2020, організували ІП з Гомельської області), який організовували прихильники стабільності за різними оцінками зібралося в Гомелі як мінімум близько 15 000, але ТУТ написав значно пізніше, що їх лише 8 000. Ось на цьому мітингу була самоорганізація, де влада підключилася тільки в самому кінці (надавши майданчик для виступаючих), а людей було так багато, що багато хто з тих, хто прийшов стояли на сходинках Драмтеатру і у інших будівель, що примикають в найбільшій площі міста над Сожем.

Ще для контрасту і порівняння. В Буда-Кошелево (8830 жителів) на піку, БЧБ-шників збиралося до 40 осіб (0,4 відсотка від загальної кількості жителів міста). А ось на провладний мітинг 20.08.2020 вийшло 1 200 осіб (13,5%), тобто 33,7 рази більше. Аналогічна картина і в інших районних центрах Гомельської області.

Фото: сайт газети «Авангард».

Більше того, у всіх жителів Гомеля на вустах суми, про які говорять люди по обидва боки барикад, скільки і за що платили в перші два дні протестуючим. Так, за вихід з квіточками і білими халатами виплачувалася винагорода від 55 рублів до 50 доларів США, підкреслимо, це в перші два виходи. Багатьом неповнолітнім за участь в мітингах виплачувалося від 15 до 50 рублів. Можна сказати, що про це знає все місто, а ось кореспондент провідного інформаційного видання Білорусі «ні сном, ні духом … ні пером, ні клавішею …». До слова, у вищезгаданому Буда-Кошелеве, суми були нижче, та й масштаб теж: 6 рублів – неповнолітнім, 30 рублів дорослим за вихід по місту з БЧБ.

Вся область знає розцінки за мітинги, а Олена Бичкова та її штат кореспондентів не знають… Тоді нехай всі знають, що Бичкова Олена Миколаївна народилася 13 липня 1980 року в місті Брянськ. Пізніше проживала на квартирі в Гомелі, вул. Богданова, д.10Б, кв. 3. А зараз проживає в приватному будинку за містом за адресою: Гомельська область, Гомельський район, агрогородок Червоне, вул. Молодіжна 5. Журналісти Гомеля дали їй кличку (як собаці) – «Потерпіла». А чому так? Всі говорять, що вона завжди кричить як потерпіла.

31 жовтня ТУТбай о 19:20 у себе в телеграм каналі розмістив оголошення про те, щоб небайдужі жителі столиці, які проживають в районі станції метро «Парк челюскінців» і вікна у яких виходять на проспект Незалежності, 01.11.2020 впустили журналіста на невеликий проміжок часу для його роботи.

Але, ось, телеграм-канал Нехта, який в Білорусі визнаний екстремістським, тільки 22:26 виклав недільний маршрут протестувальників. Примітно і те, що 01.11.2020 року маршрут протестувальників вперше проходив через «Парк Челюскінців», тобто в інших локаціях міста. Виникає логічне запитання, звідки Тутбай знав маршрут заздалегідь, ніж екстреміст-Нехта. Відповідь очевидна: що найпопулярніше видання Білорусі працює в щільному зв’язці із зарубіжними екстремістами … Судіть самі, а ось і докази:

Тутбаем нерідко для картинки створюються або коригуються в фотошопі. Так, 25 жовтня 2020 о 15:23 виданням розміщені фотографії учасників протесту на черговому недільному марші, проте файл фотографії був створений о 12:28, за довго до початку маршу (марш почався о 14:00). Як сказав би Трамп – «fake news», а фальшивка вона і в Африці фальшивка.

Матеріал підготував Василь Темний