У квітні дні довші за ночі і часто стоїть сонячна погода. Умови життя кімнатних мешканців безперервно і швидко поліпшуються, і разом з цим інтенсифікується ріст і розвиток рослин. Відцвітають цикламени, зацвітають бегонії, герані, троянди.
Та все ж основна весняна проблема любителів кімнатного квітникарства — розмноження улюблених рослин.
Існує декілька способів, найпопулярніший серед яких — розмноження верхівковими або стебловими живцями. Цим способом можна розмножувати бегонію (але не бульбову), колеус, кактуси, пеларгонію (герань), фікуси і багато інших рослин. Живці відрізують із здорової рослини трохи нижче від листового вузла. Зріз пагінця повинен бути свіжим. Їх укорінюють у воді або в землі з великим вмістом піску, є і спеціальні суміші для живців. Після вкорінення їх садять в землю і доглядають, як завжди. Живці кактусів підсушують, поки зріз не затягнеться, а краєчки не почнуть загинатися всередину. Після посадки кактуси не поливають, а лише обприскують.
Інший спосіб — розмноження листовими черенками.
Деякі вазони, як хлорофітум, ломикамінь або епісція, утворюють на кінцях квітконосних пагонів або по краях дорослого листя (каланхое) дочірні рослинки. Якщо у них є коріння, живці відокремлюють і садять в ґрунт, як самостійну рослину. Якщо коріння немає, то його укорінюють, як сказано вище, а від материнської рослини відокремлюють лише після вкорінення.
Бромелієві або цибулинні види, наприклад, сансив’єрія, утворюють біля основи стебла дочірні рослини або цибулини-дітки, які майже в дорослому стані можна відокремлювати від материнської рослини. Треба, щоб вони відривалися досить легко, інакше можна нанести серйозні пошкодження. Пагінці прагнуть відокремлюватись з великою кількістю власного коріння. Якщо утворилася рана, її треба присипати товченим вугіллям і тільки потім рослину висаджувати.