У кожного напевно є «улюблений» період в історії, який розбурхує уяву і нескінченно розчулює своїм вбранням, звичаями,традиціями, незвичною музикою або поезією. Хочеться опинитися в машині часу і – раз! На щастя, нашим мріям збіглі роки – не перешкода. І поціновувачі старовини можуть провести час в іншому вимірі, в іншому просторі, в скансенах – етнографічних музеях під відкритим небом.
Назва «скансен» стала єдиним ім’ям для подібних музеїв. В Україні таких – шість.
Колекція вітряків
Київський скансен в Пирогово – найбільший в Європі, на 150 га розташовано понад 300 експонатів. Кожна зона музею представляє народну архітектуру і побут певного українського регіону. А ще тут ціла гора, де машуть крилами найрізноманітніші вітряки, і Поле ремесел під ними. На Полі в свята влаштовують народні гуляння з музикою, танцями, катанням на конях і дуже смачною їжею за столами в березовому гаю. У скансені можна купити вироби сучасних майстрів, створені на ваших очах за допомогою інструментів, які дуже нагадують музейні.
Рушники та Шолом Алейхем
Біля міста Переяслав-Хмельницький, на об’їзній дорозі, стоїть вказівний знак «Музей». Звідси відкривається панорама неповторного ансамблю, закладеного понад сорок років тому. На тридцяти гектарах мирно сусідять музеї історії православної церкви та космосу, рушників і сухопутного транспорту, хліба, бджільництва, обрядів і Шолом Алейхема. У цей своєрідний ансамбль тринадцяти музеїв вписалися п’ять церков, дзвіниця, вітряки, рукотворні гаї та озера, дендропарк, кам’яні скульптури українського степу, мисливський будиночок князя Горчакова і козацький постій. Тут немов кілька разів зупиняли час. А в садибах – все ті ж доглянуті городи і сади, красиві квітники.
Місце контакту з космосом
У селі Рокині в 10 км від Луцька – Поліський скансен. Веде до нього вулиця імені композитора Шопена, а розташований Музей історії сільського господарства Волині на вулиці Шкільній. Навколо вітряка – біла отара мазанок, перевезених з довколишніх сіл. Навіть прикро, що такі чистенькі малятка називаються курними хатами. Навколо: хлів, курник, колодязь і плетений тин з перелазом. І як годиться в музеї – біля кожного експоната табличка. Де б ще дізналися, що «перелаз – це піднесений над рівнем землі отвір для проходу людей, що утрудняє прохід тварин і птахів». А за перелазом – місце духовного зцілення – сповнене позитивною енергією космосу.
Заповідник традицій
Місце, де у Львові розкинувся музей-скансен, в XVIII в. належало міському голові Льоншану. У 1780 році тут побував імператор Йосиф II і дуже хвалив мальовничу садибу. На честь візиту високого гостя власник охрестив маєток Кайзервальдом – Царським лісом. Після Першої світової війни тут побудували розкішні вілли – так виникла Професорська колонія. А в 1972 р на 60 га серед буків, модрин, ялин розташували 124 дерев’яних будови: будинки, церкви, стодоли гуцулів, лемків, бойків та інших місцевих етнічних груп – музей народної архітектури та побуту. Зараз у всіх путівниках він називається «Шевченківський гай». Серед інших будівель стоять хати, найстаріші з яких побудовані в 1749, 1792, 1812, 1860, 1887 роках, водяний млин, вітряки, сукновальня, тартак-лісопилка, кузні. А всередині цих будинків і будиночків – 20 тис. предметів побуту і творів народного мистецтва. Гордість музею – 6 дерев’яних храмів.
Церкви-хати
У Чернівецькому скансені на схилах мальовничого яру – три десятка будиночків, два вітряки, корчма, дві кузні і дивовижна церква. Дерев’яні храми – візитні картки, за якими можна вивчити географію та історію України. Малютка-церковця св. Миколи побудована з смереки. Це церква «хатнього» типу, характерного для Буковини періоду османського панування (XVI – XIX століть). Християнам в той час не дозволено було зводити високі церкви, і між сільських хат просто містилася ще одна, зовні майже невідрізнима, лише хрест на даху виділяв її з звичайних житлових будівель. А всередині храму зібрана вражаюча колекція наївного сакрального живопису – ікони «буковинського примітиву». За церквою – споруда з дивною назвою «Примара» – сільська управа з жандармерією. А на Різдво чи на Івана Купала в скансені щосили веселяться господарі-музейники і туристи, оживляючи на кілька днів вулиці музейної села.
Обжита історія
Ужгородський скансен – село в центрі старовинного європейського міста. Майстерно перенесені з різних куточків дерев’яні будиночки непогано виглядають під стінами старовинного замку. Планування скансену нагадує карту Закарпаття. А найбільш вражаюче в тутешньому «селищі» – наявність життя. У скансені мирно пасуться довірливі вівці, бродять розкішного забарвлення кури і весело квакають жаби навколо симпатичної водойми з лататтям. Сувора і мужня краса гірського краю відбивається в зрубах будинків, складених з потужних колод. Між двориками в’ються стежки, на яких встановлені дерев’яні лавки. А у дворі однієї з хат стоїть космічного вигляду споруда, сплетена з лози. Неймовірний кошик, куди запросто може поміститися 5 осіб, призначений для зберігання кукурудзяних качанів! А дзвін церкви XVIII ст., немов витканої з дерев’яних мережив, якось особливо, не поспішаючи, відміряє години.
Етнотуризм в Україні досить розвинений завдяки тому, що мільйони її жителів свого часу роз’їхалися по всьому світу. Вони самі, а також їхні нащадки прагнуть потрапити на історичну батьківщину, щоб доторкнутися до свого коріння. Для них, а також для жителів України працюють десятки маршрутів, що дозволяють побачити унікальне історико-культурну спадщину країни. Популярними місцями етнічного туризму є Київ, з його численними пам’ятками старовини, Західна Україна, звідки спостерігався найбільший результат переселенців.