З року в рік ми чекаємо змін. Слухаючи протягом 30 років чергові слова влади про «складність року, що минає», виникає тільки одне бажання: дочекатись того моменту, коли відбудуться обіцяні зміни на краще.
У кожного є свої надії та очікування, але незмінними завжди буде бажання добре жити, мати гідну роботу, отримувати справедливий відгук від держави і довгоочікуваний мир.
Та вже минуло 30 років, а список щорічних сподіваннь лише збільшується.
Україна опинилася у трикутнику геополітичних інтересів провідних світових гравців: США, Європи та Росії. Це, насамперед, інтереси економічні та інтереси безпеки (військової та гуманітарної).
Фактично в сучасних умовах Україна зайняла геополітичне місце Західної Європи і грає роль Західної Європи в умовах біполярного світу другої половини ХХ століття.
Саме на території України концентруються інтереси США, Європи та Росії. Ці інтереси створюють коридор, де Україна може проводити свою зовнішню політику. При цьому слід зазначити, що через об’єктивні причини, що визначають місце у структурі міжнародних відносин, Україна не в змозі мати претензії на власні геополітичні інтереси, навіть у Балто-Чорноморському регіоні.
Редакція “Головного” вирішила дізнатися думку щодо долі України в 2022 році у політологів, громадських діячів та юристів.
Костянтин Бондаренко – керівник фонду “Українська політика”:
Я не думаю, що 2022 рік буде якимось проривним чи незвичайним для України. Будуть війни між Зеленським та Ахметовим, а також спроби взяти під контроль усіх олігархів (як виражаються деякі люди на Банковій, «поставити олігархів у стійло»).
Влада буде переписувати Виборчий кодекс і вносити зміни до Конституції. Будуть війни Центру та місцевого самоврядування. Але це все – мишача метушня.
Загалом Україна залишається державою, позбавленою суб’єктності. Вона – заручниця великих геополітичних баталій, і в багатьох питаннях діятиме за вказівкою з-за кордону. Щоправда, зараз декому в Офісі Президента здається, що вони зроблять хитрий “кульбіт” – перекинувшись з-під Вашингтона під Лондон, але це така собі мужицька хитрість, яка може дорого обійтись Зеленському.
Не виключаю будь-яких потрясінь – ми країна з нестабільними демократичними інституціями, тому може бути що завгодно. Але знову ж таки – тільки за згодою Вашингтона, у тому випадку, якщо він порозуміється з Москвою.
Іван Міглазов – політолог:
Цей рік для України буде сповнений несподіванки та сюрпризів для самої влади. Я б сказав, що нарешті почнуться зміни на краще. Цей рік буде початком кінця псевдопатріотизму та вигаданої незалежності. Якщо говорити про ставлення США, то їм набридли провокації та шантаж з боку української влади та місцевих еліт. Ставлення РФ до влади та еліти (олігархів) особливо пояснення не потребує.
Переговори в Женеві США та РФ, це генеральна репетиція та «звірка годинників» перед великими домовленостями. Це буде свого роду «Ялта-2». І не виключено, що в Криму вона й пройде. Виконання Мінських угод не уникнути.
Зрештою, влада так багато говорила про бажання повернути Донбас. Насправді вони звичайно ж цього бояться як вогню! Але вже новій владі доведеться всіма методами знаходити спільну мову з Донбасом!
Олег Хавич – політичний аналітик вважає, що жодних принципових змін в Україні в 2022 році не станеться – ні в політичному, ні в соціально-економічному плані:
Звісно, влада продовжить лякати підданих “агресією Кремля”, щоб відвернути увагу людей від падіння рівня життя та розпилу державного бюджету. Проте навіть масової концентрації російських військ, подібної до тієї, що була навесні 2021-го, більше не буде, – говорить Хавич. – Тому київським політтехнологам доведеться покластися на поміч “старших братів” із Заходу, які карту “російської агресії” розігруватимуть у своїх інтересах, і просто вигадуватиме докази підготовки до неї”.
Страшилки з іншого боку – про економічний колапс України, насамперед у сфері енергетики – теж навряд чи справдяться.
Цілу осінь лякали нібито відсутністю вугілля на складах ТЕС, відключеннями світла – нічого з цього не справдилося. Тому я скептично ставлюся до панічних заяв – мовляв, Україні не вистачить газу до весни. Навіть якщо сховища фізично вичерпаються (в чому я сумніваюся), “російський агресор” прийде на допомогу – як це сталося, наприклад, навесні 2014 року, коли “Газпром” подарував Києві газу на три мільярди доларів” – впевнений Хавич.
На думку аналітика, за жодних умов в Україні не буде масових протестів на соціально-економічному підґрунті. “По-перше, ключова риса національного характеру українців – це терпіти злидні. Так було під час голоду 1930-х, так було на початку 1990-х, коли люди роками ходили на роботу, не отримуючи зарплатні, так було після подорожчання комуналки у 10 разів після другого “майдану”. По-друге, українці звикли виживати, не покладаючись на державу: хтось “майнить” біткоїни на краденій електроенергії, хтось рубає державний ліс, ділячись з лісником та інспектором, і майже всі – не платять податки. Так триває 30 років – і я не бачу підстав для змін” – вважає Олег Хавич.
Руслан Бортнік – директор Українського інституту політики:
Ситуацію в Україні складно прогнозувати через те, що внутрішня ситуація значною мірою залежить від зовнішньої політики, від того, які будуть домовленості між Заходом і Росією щодо майбутнього пострадянського простору. Якщо у зовнішній політиці нічого кардинального не станеться, тобто відносини між Заходом і Росією не погіршаться і не покращаться, а залишаться в рамках нинішньої інерції, то швидше за все в 2022 році на Україну не чекатимуть дострокові парламентські чи президентські вибори.
Але варто очікувати на переформатування уряду, зокрема, в стінах Офісу Президента. Тобто кадрового оновлення влади, оскільки Президент почне створювати команду, яка поведе його на другий термін.
2022 останній рік перед парламентськими виборами, нагадаю, що парламентські вибори відбудуться у 2023 році. І це рік, коли Зеленський вже сформує свою команду для наступного політичного циклу, ту команду, яка робитиме і працюватиме з Зеленським 2.0.
У політиці збережеться тренд закручування гайок – команда влади посилюватиме вплив на інформаційне середовище, на великий бізнес. Справи щодо опонентів, олігархів, я думаю, набиратимуть лише обертів, але не варто чекати все ж таки протягом цього року завершення цих процесів. Процес триматиме без кінця, оскільки судові рішення та розгляди останніх справ розтягнуться на довгі роки.
Економіка перебуватиме в ситуації стабілізації, ситуації, коли , можливо, буде спостерігатися помірне зростання в кілька відсотків, але, який кардинально не створюватиме нових умов для функціонування держави, і не додаватиме можливості державі збільшити соціальні пільги, соціальні виплати. Зберігатиметься стабільність із високою інфляцією, помірною девальвацією, з невеликим зростанням ВВП.
Але це легко може бути перекреслено будь-якими домовленостями або відсутністю цих домовленостей, провалом переговорного процесу між США та Росією. Тому що сьогодні саме американо-російські переговори є «чорним лебедем» для України, який може кардинально змінити навколишнє політичне середовище та запровадити абсолютно нові фактори в українській політиці.
Потрясіння не називають потрясіннями, оскільки їх неможливо прогнозувати. Але я сказав би, що ескалація військового конфлікту, масові протести українців, акти індивідуального політичного терору – все це, на жаль, в Україні можливе. Все це має високу ймовірність через тендітність нашої політичної та соціальної системи.
Олександр Сухарський – голова громадської організації “БРАТТЯ”:
На жаль, перспективи України та українців переважно залежать від домовленостей та їх виконання між США та Росією, і лише малою мірою від нас самих. Якщо геополітична ситуація в Україні збережеться без змін, то перспективи розвитку, припустимо, в економіці досягнуто (з чинними можновладцями) найменших, практично невидимих покращень.
Що стосується медицини, освіти, культури, спорту, науки і техніки – також все буде без змін. Тенденції, які є на сьогоднішній день, залишаться на тому ж рівні чи, навіть, можуть продовжити шлях деградації і руйнації.
Відповідно, чисельність населення в Україні продовжить скорочуватися, крім природних втрат продовжиться динаміка еміграційних процесів (і тимчасових) у пошуках кращого рівня життя.
І щоб не закінчувати прогноз на негативі, трохи позитивних моментів: українці поступово адаптуються до коронавірусу і здебільшого «вироблять колективний імунітет». Всі емігранти, які заробляють в інших країнах, поповнять бюджет України своїми переказами родичам більш ніж у минулому 2021 році.
Юрій Лукшиц – журналіст, громадський діяч:
Перспективи України на 2022 рік туманні, оскільки цілісної стратегії розвитку так і не з’явилося. У зовнішній політиці нинішній рік пройде в залежності від переговорів між США та Росією, як вони збираються врегулювати ситуацію в Україні. Не домовляться – слід чекати на загострення конфлікту з весни-літа.
До повномасштабної війни справа не дійде, але посилення обстрілів на Донбасі гарантовано.
В економіці, з одного боку, стагнація, з іншого — подальша деіндустріалізація та аграризація. У внутрішній політиці – протистояння Зеленського та великого капіталу. “СН” спробує знову розширити повноваження Президента, а влада перенесе вибори парламенту на 2024 рік. Антисоціальний курс спричинить посилення протестів в Україні. Країна зробить ще один крок до скасування інституту президентства.
Володимир Балін – Віце-президент АСМАП України, перший віце-президент ГО Українська транспортна спілка:
На 2022 рік в сфері міжнародних вантажних перевезень я можу виділити тенденцію лібералізації транзиту через прикордонні країни (Румунія, Угорщина та, насамперед – Польща). Якщо говорити про всі види міжнародних перевезень, ми очікуємо зменшення черг на кордоні.
В цьому році в пасажирських міжнародних перевезеннях почнеться імплементація регламенту ЄС 1370 – вирішення питання фінансування пільгових перевезень.
Сферу таксі перевезень в цьому році очікує легалізація ринку (у тому числі через вимоги до агрегаторів).
Також можна очікувати подальше відновлення та будівництво нових доріг.
Олена Радтке – керуючий партнер адвокатського об’єднання «Радтке-Прядко і партнери», член ради в комітеті з питань верховенства права НААУ:
Складний та тривожний 2021-й рік лишився у нас за плечима. Варто дивитися вперед та намагатись зорієнтуватися у майбутньому.
Насамперед потрібно враховувати основні чинники:
– нові хвилі пандемії COVID-19 – а з ними карантинні обмеження та локдауни, розширення кола осіб, що підлягають обов’язковій вакцинації;
– неминуча тенденція до подальшої мілітаризації економіки та суспільства в цілому;
– уповільнення загальносвітового економічного зростання – для України зменшення шансів на залучення іноземних інвестицій;
– глобальне зростання вартості енергоносіїв та перспектива запуску «Північного потоку-2» – переломний момент для енергетичної системи всього світу (вочевидь, до повномасштабного переходу на «зелені» джерела енергії ще ніхто не готовий);
– відсутність можливостей до відбудови зруйнованих пандемією ланцюгів постачання – Україні буде важко утримувати свої позиції на світовій економічній мапі, не говорячи вже про налагодження нових зв’язків.
На тлі цих визначальних зовнішніх чинників в Україні на 2022-й заплановано чимало внутрішніх змін. Зокрема, ці зміни мають зачепити бізнес. Цього року набуває чинності ряд нововведень у податкове законодавство, починаючи від обов’язкового використання касових апаратів, і закінчуючи обов’язковим розкриттям інформації щодо володіння офшорними компаніями (подання звітності про КІК). Лишається актуальним «закручування гайок» з фінансовим моніторингом та адаптація до взаємодії з новими контролюючими органами, зокрема – з БЕБ (Бюро економічної безпеки).
Немає потреби у відвідуванні ворожки, щоб прогнозувати складнощі для бізнесу. Малому бізнесу доведеться розбиратися з касовими апаратами, наслідками нокдаунів та іншими подібними ускладненнями, великому – з новими методами податкового та інших видів контролю.
2022-й – це подальше випробування нашої здатності перебудовуватися, адаптуватися, ставати більш вправними та ефективними.