23 березня Президент України Володимир Зеленський підписав Закон «Про внесення змін до статті 12 Закону України « Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України » щодо встановлення альтернативної підсудності справ, учасники яких проживають на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя »№ 1319-ІХ, прийнятий парламентом 4 березня 2021 року. А чи доступне правосуддя українцям, які проживають на підконтрольній Україні території? Чому українські суди не захищають їх прав? Розібратися в питаннях доступності правосуддя для громадян України допоможе наш співрозмовник, Олена Радтке, керуючий партнер адвокатського об’єднання «Радтке-Прядко і партнери»
Олена, сьогодні кожного громадянина хвилює, як держава може захистити права громадянина. На Ваш погляд, яка ситуація сьогодні з нормою на доступ до правосуддя?
Захист наших прав в наших руках. Держава дає для цього інструменти, якими потрібно користуватися. На жаль, для багатьох категорій населення доступ до правосуддя обмежений, перш за все, через відсутність грошей. Адже судові збори пригнічують своїми розмірами і для багатьох непідйомні. Самостійно, без допомоги фахівця, захистити свої права складно, якщо не сказати, неможливо. Допомога ж адвоката – не дешеве задоволення. В результаті витрати навіть по самому незначному судовому спору можуть досягати декількох тисяч, а то і десятків тисяч. Про яку доступність тут може йти мова? Особливо обурює ситуація із судовим збором в адміністративних судах. Коли ця система задумувалася, судовий збір становив, якщо не помиляюся, 3,50 грн. І таку суму міг заплатити абсолютно кожен. Це було логічно, адже людина йде захищати себе від дій влади. Що ж на сьогоднішній день? 908 грн. за кожну позовну вимогу, якщо спір немайновий і позов подає фізична особа. Звичайно, мені можуть заперечити, що ті, хто не може дозволити собі оплатити послуги адвоката, може звернутися в центри безоплатної правової допомоги. Однак категорії осіб, які мають таке право, дуже обмежені.
Кілька років Україна перебуває в реформі правоохоронної системи і судової системи. Але згідно з опитуваннями, простий громадянин не відчуває особливої різниці. Чому?
Я вважаю, що це ще хороший результат, що простий громадянин не відчуває особливої різниці. Я, як адвокат, що практикує з 2006 року, можу точно сказати, що поки що всі реформи призводять лише до негативного результату. У поліції працювати об’єктивно нема кому, рівень професіоналізму співробітників поліції критично низький, робота в поліції не відноситься до шанованої. У нашому об’єднанні ми вже кілька років відмовляємося від справ щодо захисту прав потерпілих. І це не тому, що ми не хочемо допомогти. А тому, що в цьому випадку адвокату, який хоче допомогти клієнту, доводиться фактично виконувати роботу і слідчого, і прокурора. Можна написати десятки скарг і справа не зрушить з мертвої точки. Потрібно організовувати і збір доказів, включаючи проведення експертиз, і допит свідків, і готувати проекти клопотань від імені слідчого, а іноді і проекти судових рішень. Рідкісний клієнт готовий це оплачувати. Думаю ті, хто стикався з роботою поліції в якості потерпілого, наприклад, 25 років тому, або зараз, добре можуть відчути різницю. Негативну. Навіть 10 років тому було не все так погано. До нас практично не зверталися потерпілі за допомогою, тому що поліція виконувала свою функцію щодо притягнення винних до відповідальності. Зараз кількість звернень зросла в рази.
Основна теза сьогоднішньої влади перезавантажити судову систему. Могли б Ви розповісти, що потрібно все-таки реформувати? Яким повинен бути суд?
На мою думку, відповідь дуже проста. За неправосудні рішення судді зобов’язані нести персональну відповідальність. Поки що ж притягнути суддю, який порушив усі можливі норми, до відповідальності, надзвичайно складно. Ми мало практикуємо подачу скарг на суддів, тільки коли випадок зовсім кричущий. Жодна з наших скарг не була задоволена. Можете просто подивитися статистику по притягненню суддів до відповідальності. Вона сумна. А якщо немає відповідальності, самі розумієте, можна робити все, що заманеться. Подивіться на поведінку деяких суддів у процесі, яку неповагу і навіть образу сторін вони собі дозволяють. Ми запровадили практику всі засідання записувати на відео. Це єдиний спосіб боротьби з хамством і свавіллям. Звичайно, є величезна кількість професійних суддів, чесних і справедливих, але вони все ж в меншості.
Крім того, судді залежні. Багато фахових суддів були змушені подати у відставку, тому що не хотіли виконувати чиєїсь волі. Подивіться, в країні гостра нестача суддів. Чому? Якраз через відсутність у суддів можливості судити по закону, відсутність справжньої незалежності суддів. Незалежність суддів існує тільки на папері. На практиці їм наказують, які рішення приймати. Звичайно, мова не йде про прості справи, таких як аліменти або розірвання шлюбу, стягнення боргу і так далі. Йдеться про справи, які зачіпають інтереси влади або можновладців, політичні справи.
Як часто в системі українського правосуддя Ви стикаєтеся з несправедливістю? І що робити простому громадянину в такому випадку?
Справедливості заради слід визнати, що в справах, в яких відсутній тиск на суддів, вони приймають досить виважені, законні і грамотні рішення. Хоча інші рішення суддів, особливо Верховного Суду, призводять адвокатів в ступор, оскільки в аналогічних справах можуть бути прийняті кардинально протилежні рішення. Та й власні позиції на ту чи іншу категорію справ Верховний Суд постійно змінює. Тому іноді складно оцінити перспективу справи, адже навіть якщо сьогодні вона бачиться перспективною, то завтра, у зв’язку зі зміною позиції Верховного Суду, вона може стати неперспективною.
Ми спостерігаємо відкрите протистояння між владою в особі Президента Зеленського і Конституційним судом. До чого може призвезти ця криза?
Поділ гілок влади на законодавчу, виконавчу і судову є основною ознакою демократичного суспільства. Спроба Президента впливати на суд, на мою думку, вказує на спробу узурпації влади в країні і відсутність демократичного ладу в Україні в принципі. Є порядок обрання та звільнення і суддів, і голови КСУ, встановлений законом. Виконання закону має бути обов’язковим для всіх, включаючи Президента. З моєї точки зору, ми виглядаємо як дикуни. Ще не чула, щоб хоч в одній європейській країні відбувалося щось подібне. Така поведінка Президента веде ще до більшої втрати довіри до будь-якої з гілок влади, а також доказом, що закони пишуться тільки для середніх і нижчих верств населення. Для еліти країни закони не писані.
Чи погоджуєтесь Ви з думкою що кожен народ заслуговує свого уряду. Що на Ваш погляд потрібно змінити, в тому числі і в законодавчій сфері?
Себе. Громадянську свідомість. Розуміння, що кожен може і повинен міняти свою країну і управляти процесами, що відбуваються. У нашого населення немає культури політичної поведінки. Активність громадян у політичному житті країни мінімальна. Моя хата з краю – це дійсно про нас. Що стосується законів, то їх можна переписувати нескінченно. Як я вказала у відповіді на попереднє запитання, закон повинен бути обов’язковим для всіх однаково. Доки ми можемо скільки завгодно писати закони, навіть ідеальні закони не приведуть ні до чого. Повинно бути невідворотним притягнення до відповідальності будь-кого, якщо він порушив закон. Інакше ніщо і ніколи не зміниться і немає сенсу переписувати закони.
Відповідно до сайту Верховної Ради України в Україні прийнято і введено в дію 6926 законів. Так само, сам спікер зазначає, що працює не більше 10%. Може варто перезавантажити законодавчу базу?
Так, законів у нас неймовірну кількість, тому ще в університеті нас вчили не вчити закони, а вміти їх читати. І повірте, це непросте завдання, оскільки законодавча техніка у нас на сумному рівні і критики законів ви можете почути безліч. Може і доцільно перезавантажити законодавчу базу і кодифікувати закони, щоб відкрив, наприклад, цивільний кодекс, і в ньому знайшов відповіді на всі питання у цивільних справах. А може, варто просто навчитися законів дотримуватися. Пам’ятаєте фразу Салтикова-Щедріна «суворість російських законів пом’якшується необов’язковістю їх виконання»? Українські закони такі ж. Їх також не вважають обов’язковим дотримуватися. Тому вони і порушуються всіма, кому не лінь, починаючи від правил дорожнього руху пішоходами, і закінчуючи перевищенням Президентом своїх повноважень.
Які прості кроки Ви можете порадити читачеві для захисту своїх прав в Україні?
По-перше, знати свої права. Я постійно інформую своїх читачів на різних майданчиках про їхні права. Виникла проблема – читай. Зараз безліч можливостей отримати відповіді на найрізноманітніші питання. Якщо не знати свої права, як можна знати, що вони порушені?
По-друге, не бояться їх захищати. Бути борцем і воювати до кінця. Не здаватися і не опускати руки.
По-третє, бути активним. Активних не люблять, але вони, як правило, домагаються успіху.
Матеріал підготувала: Олена Бойко