Зараз читаю
Препарат плазми не виправдав сподівань

Препарат плазми не виправдав сподівань

Боротьба з коронавірусом триває одразу на кількох фронтах: сімейні лікарі щеплять, епідеміологи та математики складають моделі поширення коронавірусу та прогнозують, як вона буде змінюватися в ході вакцинації, мікробіологи відстежують нові варіанти ковіду, фармацевтичні компанії продовжують вдосконалювати вакцини.

Але, попри такі глобальні зрушення, залишається актуальною проблема пацієнтів, які мають тяжкий перебіг ковіду та потребують допомоги медиків.

У сфері уваги лікарів усіх країн вже тривалий час перебуває такий засіб як реконвалесцентна плазма. Коли людина перехворіла на ковід, в її крові з’являються і певний час циркулюють антитіла, покликані розпізнавати коронавірус та боротися з ним. Такі люди можуть стати донорами та здати свою кров.

Британські вчені підійшли до справи масштабно: дослідження проводили у 177 лікарнях по всьому Об’єднаному королівству. Загалом вдалося залучити понад 11 000 учасників (11588). Їх рандомно (себто, випадково) розділили на дві групи: в одній пацієнти отримували стандартну допомогу за протоколами лікування ковіду, а в іншій їм додатково призначали реконвалесцентну плазму.

Як би там не було, отримані результати виявилися досить однозначними: упродовж 28 днів спостереження летальність у групі стандартного лікування і реконвалесцентної плазми не відрізнялася ніяк: в обох групах померли по 24% пацієнтів.

Так само не відрізнялася частка пацієнтів у кожній групі, які протягом цих же чотирьох тижнів виписались із лікарні – додому поїхали по 66% пацієнтів. Серед пацієнтів, які на момент включення в дослідження могли дихати самостійно, по 29% з кожної групи в подальшому перевели на штучну вентиляцію легень.

Читати також

Таким чином, у пацієнтів із тяжким ковідом застосування реконвалесцентної плазми не дало жодних позитивних впливів на рівень летальності, частоту одужання або покращення дихальної недостатності.

Отож, ще один препарат, на який покладали великі надії, не виправдав сподівань. Цей кейс чудово ілюструє, що в медицині жодні теоретичні міркування, хай навіть озвучені та підтримувані найблискучішими науковцями, не можна сліпо приймати на віру та запроваджувати у лікувальну практику. Лише експеримент та емпіричні дані розставляють все на свої місця.