Єдиним способом, яким можна контролювати наші платіжки, є контроль обсягів нашого споживання. Тобто, зайнятися енергоефективністю і робити це системно. Але це складний шлях, тому населенню, яке хоче платити за тепло менше, слід розуміти, яка у цього буде ціна.
Середні втрати в тепломережах українських міст складають близько 17-20%, при тому, що за нормативами повинно бути не більше 13%. У той же час в Житомирі і Вінниці є реалізовані проекти, де в теплоізольованих трубах втрати зменшилися до 4%.
Також в Україні є приклади, коли заміна котла автономного опалення в будинку дала економію по газу 37%, або де утеплення будинку і установка індивідуального теплового пункту (ІТП) в підвалі дає економію до 70%.
Енергоефективність – це інструмент, який за один раз може різко зменшити суми в рахунках за тепло або газ. Якщо Україна системно займеться енергоефективністю, вона легко зможе обходитися тим газом, видобуває сама. Але тут є два серйозних бар’єри.
Перш за все, проекти, пов’язані з теплокомуненерго, з модернізацією котлів, з перекладанням мереж, не відбуваються швидко. Вони передбачають проведення передінвестиційних ТЕО, аналізу, розробку схем теплопостачання міста, інженерних розрахунків, інвестиційних процесів, монтажних проектів.
Енергетики просять дати містах доступ до “довгого” кредитування під низькі відсотки. Це можна було б робити через фонд модернізації муніципальної інфраструктури, де б держава могла гасити частину відсотків. А гроші на це брати з доходів від ренти за видобуток газу – податку, який газовидобувні компанії платять державі за кожну тисячу кубометрів газу, видобутого з українських надр.