Чому протестні акції в Казахстані перетворились на мародерські погроми, чому всі стадії спроби захоплення влади розвивались так стрімко – зараз жваво обговорюють аналітики різних країн. Редакція журналу «Головний» зібрала експертні думки про те, які наслідки ці події можуть мати у стосунках між Україною і Казахстаном, та як може вплинути на ситуацію російський фактор .
Схоже, що українська влада досі не визначилась, як реагувати на кризу в Казахстані, і саме тому МЗС України обмежилось формальними закликами до українських громадян , перебуваючих там, «подбати про свою безпеку» і «не брати участі у масових протестах».
Ми вирішили дізнатись думку експертів та лідерів суспільної думки про те, як вони вбачають подальший розвиток подій та які наслідки можуть бути для українців?
Що спільного та які відмінності між майданами в Україні та в Казахстані? Чи відігравали українці у цих подіях якусь значущу роль? Чи існують ризики для України через посилення впливу Росії в Казахстані після втручання сил ОДКБ?
Михайло Пригода:
Президент Казахстану не повторив помилки четвертого Президента України і не втік зі своєї батьківщини, коли радикально налаштовані сили спробували розхитати ситуацію в країні. І саме це стало одним із ключових факторів того, що в Казахстані встояли порядок та державність.
Влада Казахстану, за підтримки своїх громадян, яким не сподобалося те, що відбувається в країні, власними силами та за допомогою сил ОДКБ почала швидко наводити лад. Законно обраний Президент Казахстану вчинив так, як до нього вчинив президент Білорусі: він очолив боротьбу з терористами особисто.
При цьому сценарій подій у Казахстані дуже схожий на події, що відбуваються в Україні, Білорусі та Венесуелі. З такою самою риторикою розпочинався державний переворот: «зниження ціни на газ, газ місцевого видобутку – населенню тощо»
І тепер стає зрозумілою сама мета держперевороту в Казахстані, адже ні для кого не секрет, що «народні повстання» виникли напередодні запланованого саміту про глобальну безпеку Росія – НАТО – США.
Володимир Воля політолог-міжнародник
Олена Маркосян політичний оглядач
Наслідки для України казахського “Майдану” настануть у будь-якому разі. Тому що наші силові структури не вважають загрозою державності агресивну та мілітаристську зовнішню та внутрішню політику. Багато розуму не потрібно, щоб пригрівати на території України радикалів усіх мастей, утримувати табори їхньої підготовки, роздавати громадянство як дозвіл на полювання чи риболовлю. Але сваритися з Казахстаном Україна не буде доти, доки зовнішні куратори цього не вимагатимуть. А вони цього зараз не вимагають.
Уроки з того, що сталося в Казахстані, потрібно ретельно осмислювати. Розшарування суспільства з доходів, прав і регіонів, доступу до влади, медіа і т.п. – нічого доброго принести не можуть. Але я не впевнена, що наша влада здатна робити висновки з таких уроків.
Олексій Дорошенко Голова Національної Ради економічного розвитку
Економічні та політичні зв’язки між Україною та Казахстаном не можна назвати позитивними. У економічній площині відбувається зниження товарообігу кілька років поспіль, у політичній відбуваються аналогічні процеси.
Казахстан дедалі більше зближувався зі світовими центрами впливу, включаючи навіть Китай, зробивши ставку в розвитку економіки. Україна, перебуваючи в інших умовах, розвиває співпрацю лише із західними державами, не озираючись на Схід. Тому ставити питання щодо участі України у внутрішніх процесах у Казахстані м’яко кажучи некоректно.
Ставити питання про те, які наслідки можуть бути для України внаслідок жорстких збройних зіткнень у центрально-азіатській республіці некоректно, тому що в цьому випадку ми одразу наче беремо на себе пасивну роль. Треба ставити питання про те, які можливості дають нашій країні трагічні події у нашого сусіда.
Однозначно, відбулося зміна геополітичного ландшафту, оскільки ми не побачимо повного виведення російських військ із території Казахстану. У тому чи іншому вигляді, можливо, завуальованому, але вони будуть присутні. Слабкі економічні зв’язки із цією країною ще більше просядуть. Але у військовій сфері ці події допомогли відвернути увагу та сили від України. Ефект цей дуже короткостроковий, але у світі, де основний принцип: “Тут і зараз” це важливо. Заклики російських політиків до анексії регіонів, прилеглих до Росії, лише посилюватимуться, викликаючи напруження всередині країни великого степу і закономірно призведе до процесів близьких до українських.
Леонід Щукін, Член правління Українського фонду Миру, кандидат економічних наук
