Влада Італії скасувала закон про цензуру кінематографу, який діяв ще з 1914 року. За останні 77 років «жертвами» цього закону стали сотні італійських та зарубіжних фільмів, серед них є і номінанти на «Оскар».
За законом про цензуру кіно від 1914 року влада Італії мала право вирізати сцени з фільмів або повністю забороняти картини до прокату. У більшості випадків фільм цензурували через еротичні сцени чи показ насильства. Однак могли обмежити показ і з релігійних та політичних міркувань.
За даними проєкту CineCensura, після Другої світової війни в Італії зазнали цензури 274 італійські фільми, 130 американських фільмів та 321 кінострічка з інших країн.
Найбільш гучним прикладом є цензурування еротичної драми італійського режисера Бернардо Бертолуччі «Останнє танго в Парижі» 1972 року. Стрічка отримала номінацію на «Оскар» (за найкращу чоловічу роль у виконанні Марлона Брандо), але на Батьківщині її повністю заборонили до перегляду.