Пенсійна система в Ісландії має обсяг ресурсів, який приблизно дорівнює 200% валового внутрішнього продукту (ВВП) країни, приблизно 50 мільярдів доларів США.
Система зараз стикається з наслідками свого власного успіху”, – каже BBC Mundo Ханс ван Меєртен, професор європейського пенсійного права з Утрехтського університету, Нідерланди.
В Ісландії діє система обов’язкової участі у пенсійному фонді, пояснює дослідник, як і у багатьох економіках Європи. Але, на відміну, наприклад, від Нідерландів, в Ісландії набагато більше свободи у виборі пенсійного фонду.
Ще одна відмінність полягає в тому, що участь також є обов’язковою для самозайнятих, зазначає ван Меєртен, тоді як у більшості європейських країн це не так.
Такі функції відрізняють ісландську пенсійну систему від інших. Її визнали “найкращою пенсійною системою у світі” у жовтні, згідно з Глобальним пенсійним індексом, підготовленим Інститутом Mercer-CFA, визнаним показником, який щороку порівнює пенсійні системи в 43 країнах, які представляють країни, де мешкає 65% населення світу.
У цьому рейтингу пенсійним системам присуджують бали залежно від трьох найбільших критеріїв – самодостатності системи (40% від загальної оцінки), стійкості (35%) та нормативної бази (25%).
У 2021 році Ісландія набрала найвищий бал – 84,2 бала у рейтингу. Її пенсійна система має такі сильні сторони, як “доволі щедра” державна пенсія, а також приватна пенсійна система, яку добре регулюють і якою добре управляють, і високі пенсійні внески.
Нідерланди та Данія посіли друге та третє місця у списку.
Ісландія дуже добре підготовлена до бомби уповільненої дії, яку ми бачимо всюди: до старіння населення”, — каже ван Меєртен.
У країні унікальне поєднання приватних та державних пенсій, яке значною мірою запобігає бідності у похилому віці для працюючих та непрацюючих”.
Коротко кажучи, пенсійна система спирається на три стовпи: державну пенсію, яку виплачує держава, обов’язкову трудову пенсію, до якої роблять внески працівники та роботодавці, та добровільну приватну пенсію.
- Державна пенсія, яка фінансується за рахунок податків.
Вона має дві форми. Базова пенсія охоплює все населення, крім людей із найвищими доходами. Існує ще додаткова державна пенсія, яка також має обмеження щодо особистих доходів.
- Другий рівень – обов’язкова трудова пенсія.
Закон встановлює мінімальний внесок у розмірі 12% заробітної плати, з них працівник сплачує 4%, а роботодавець 8%.
Проте найпоширенішою схемою внесків у країні є внесок у 15,5% від зарплати, за якої роботодавець сплачує 11,5%, а працівник 4%. Така схема склалася завдяки перемовинам із профспілками.
Закон встановлює, що для тих людей, які накопичили заощадження протягом 40 років роботи, розмір пенсії має становити щонайменше 56% від середнього доходу, отриманого за роки праці, та має виплачуватись довічно, згідно з даними Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР).
Остаточний розмір пенсії залежить від обсягу накопичених коштів, але також має, щонайменше, бути прив’язаним до індексу споживчих цін.
- І третій стовп – це добровільні заощадження.
Працівники приватного сектору можуть вийти на пенсію у 67 років, а працівники державного сектору – у 65 років. Проте більшість людей продовжують працювати заради вищої пенсії.
Активи пенсійних фондів вдвічі перевищують розмір ВВП цієї острівної країни з населенням трохи понад 370 тисяч людей. І зараз уряд на чолі з представницею “Ліво-зеленого руху” Катрін Якобсдоуттір розглядає ідею дозволити компаніям, які керують пенсійними фондами ісландців, робити більше інвестицій за кордоном.
Згідно з чинними нормами, такі інвестиції пенсійних фондів за кордон не мають перевищувати 50%.