Поріг абсолютної бідності встановлюється формально, «зверху»: Світовий банк називає суму – близько 2 доларів в день, на які можна «підтримувати життєдіяльність». Це дуже умовна позначка, вона допомагає визначити кількість вкрай бідних і жебраків в світі, але як бути з тими, хто виживає, перебуваючи трохи вище цієї межі?
Бідність сьогодні вважається поняттям відносним. В одних країнах бідні не можуть отримати потрібну освіту, влаштуватися на гарну роботу, в інших бідністю вважається неможливість оплатити медичну страховку, мати власний будинок, наприклад, в Індії.
Однак те, що бідність – величезний стрес і вимотує людину, підтверджено дослідженнями, незалежно від країн, де живуть бідняки. Стрес, необхідність постійно виживати вбивають травну систему, пам’ять, структуру мозочку.
Але в деяких випадках стрес приносить і користь, адже він змушує людину шукати шляхи виходу з бідності, думати, шукати варіанти. До того ж, якщо багатим не хочеться нічого домагатися, то бідний зробить все, щоб вибратися з важкої ситуації. Так що рівень стресу може спрацювати йому на користь.
До речі: у країнах-членах Євросоюзу за межею бідності проживають 16% населення. За межу бідності потрапляють жителі ЄС, дохід яких становить менше 60% від середньостатистичної заробітної плати. За інформацією Єврокомісії, найнижчі показники бідності в Швеції і Чехії (9 – 10%), а найвищі – в Литві і Польщі (21%).
Понад 70% населення України відносяться до категорії бідних. Про це свідчать результати соціологічного дослідження, проведеного Київським інститутом управління ім. Горшеніна. Зокрема, 23,3% респондентів відзначають, що вони «ледве зводять кінці з кінцями», 38,1% стверджують, що грошей їм вистачає тільки на їжу. В цілому вистачає на життя, але не вистачає на вартісні речі (меблі, холодильник) 33,5% респондентів. Ніяких матеріальних труднощів не відчувають лише 5,1% населення країни.