Збройні сили України з державними та громадськими структурами запустили новий гуманітарний проєкт пошуку зниклих військових “На щиті”.
Війна закінчиться тільки тоді, коли знайдемо кожного солдата. І кожному солдатовімає бути повернуто його ім’я, — каже начальник Центрального управління цивільно-військового співробітництва Генерального штабу ЗСУ Володимир Лямзін, 46 років. — На 24 лютого в нас було 65 невстановлених зниклих безвісти осіб. Для порівняння, на початок 2015-го року їх було декілька сотень. Зараз ця цифра зросла, але робота з пошуку в Збройних силах триває.
Висловом “На щиті” також замінять радянське кодування для загиблих військових “Вантаж 200”. Таку ініціативу запропонував ветеран та волонтер 35-річний Леонід Остальцев. Головнокомандувач Збройних сил 49-річний Валерій Залужний ідею підтримав.
“Вантаж 200” — це умовне кодоване позначення труни з тілом загиблого солдата в радянській армії, — каже військовий експерт Олег Жданов, 56 років. — Вперше його використали під час воєнного конфлікту в Афганістані 1979–1989 років. За однією з версій, так почали говорити, бо запаяна цинкова труна з тілом важила орієнтовно 200 кілограмів. А для льотчиків, які транспортували труни, важливо знати саме вагу вантажу. Від початку війни на Донбасі 2014-го термін увійшов і в український лексикон.
Використання радянського кодування є зневажливим для військових, пояснює Володимир Лямзін:
Ми не можемо ставитися до наших загиблих, як до якогось вантажу. Кожен оборонець — це не статистична одиниця, а людина, яка віддала життя для того, щоб ми могли жити, спілкуватися. Ветерани підняли цю тему, на це звернуло увагу армійське керівництво. Тепер офіційно маємо проєкт “На щиті”.
Вже існує й оформленням нового маркування. Його створила волонтерка Тата Кеплер. Є у вільному доступі. Можна роздруковувати й клеїти на авто.