Проблема переробки пластикового сміття — найактуальніша в світі. Щорічно людство виробляє мільйони тонн відходів. При цьому на переробку йде лише близько 10% пластику. Приблизно стільки ж спалюється, а більше 70% потрапляє на звалища і у навколишнє середовище.
Пластикове сміття забруднює грунт, воду, повітря, завдає непоправної шкоди екосистемі. Люди в усьому світі думають над тим, як вирішити питання пластикового забруднення. У цьому є певні успіхи, але універсального рішення утилізації відходів, на жаль, так і не знайдено.
Але що для одного сміття, для іншого — джерело натхнення і матеріал для творчості.
Треш-арт (в перекладі з англ. “сміттєве мистецтво”) як напрям у мистецтві з’явився не так давно. На початку ХХ століття художники, втомившись від традиційних форм та матеріалів, почали експериментувати. Метою новаторів стало бажання довести глядачам, що шедеври можна створювати з чого завгодно, навіть з нікому непотрібного мотлоху, який зазвичай валяється під ногами. Колажі з використаних трамвайних квитків, винних етикеток, огризків мотузок та порожніх консервних банок сподобались публіці і критикам, треш-арт почав набувати світової популярності. Услід за художниками почали творити з міського сміття і скульптори.
Український художник Андрій Пілат з Чернівців вважає фарбами саме сміття. Вже кілька років він збирає у своєму місті пластикове сміття і створює з нього фантастичні полотна.
Для мене взагалі споживацький стиль життя є чужим, — розповідає художник. — Якось я вийшов прогулятися до річки у рідних Чернівцях. Побачене вразило — увесь берег був захаращений мотлохом: пластикові пляшки, пакети, упаковки для їжі. Скільки міг — зібрав, було неприємно і гірко за містян. Розумів, якщо кину до смітника, нема ніякої гарантії, що через деякий час воно знов не опиниться у воді.Спочатку спробував сплавити зі сміття масу та зробити з неї стіл, але нічого не вийшло, зате в процесі побачив, що в кожного шматка пластику є своя текстура і колір, він чудово плавиться і може служити фарбою. Так виникло бажання зробити картину”.
За освітою Андрій — інженер-технолог харчової продукції, але працює стендапером. А у вільний від роботи час “малює” пластиковими пакетами.