Зараз читаю
Номофобія – новий вид розладу психіки

Номофобія – новий вид розладу психіки

Через необхідність робити все з дому ми стали все більше покладатися на смартфони. Як показало дослідження, протягом перших кількох місяців пандемії використання смартфонів збільшилося на 70%.

Тому наші «відносини» зі смартфонами зацікавили дослідників, особливо в плані потенційних негативних наслідків.

Сьогодні найбільш поширеним і сильним серед людей, є страх, при якому виникає почуття занепокоєння, коли люди не можуть використовувати свої смартфони або підтримувати з ними контакт. Цей страх отримав назву номофобія.

     Вважається, що номофобія, або фобія відсутності мобільних пристроїв, є результатом сильної прихильності до наших пристроїв.

Деякі дослідники стверджують, що номофобію слід включити в DSM-V (керівництво з діагностики психічних захворювань) і лікувати за допомогою когнітивно-поведінкової терапії та інших психологічних і фармацевтичних методів лікування.

А дослідники цифрової охорони здоров’я, які провели дослідження з вивчення проблемного використання смартфонів учнями середніх шкіл, стверджують, що розглядати номофобію як психічне захворювання або стан здоров’я, що вимагає лікування, помилково і потенційно шкідливо.

У нещодавно опублікованому дослідженні йдеться, що номофобія в меншій мірі пов’язана з тим, як часто людина використовує свій телефон, а більше – в контексті, в якому використовується телефон, оскільки цілодобова доступність тепер часто вважається нормою.

     Дослідження також документально підтвердили, що чим більше часу люди проводять в додатках для соціальних мереж, тим вище у них номофобія. А це означає, що занепокоєння, пов’язане з неможливістю використовувати свій телефон, пов’язане з тим, як він використовується, а не з самим пристроєм.

Однак ми не можемо заперечувати, що смартфони стали невід’ємною частиною сучасного суспільства. Вони явно розширюють рівень зручності, спілкування і корисності, що дозволяє нам не тільки працювати в суспільстві, а й нав’язувати себе йому.

А тому ми повинні бути критичними і враховувати, як і коли ці пристрої допомагають нам, а коли шкодять нам і змінюють нас.