Зараз читаю
Зимовий відпочинок:  мандрівки у прадавню епоху

Зимовий відпочинок:  мандрівки у прадавню епоху

Зима – традиційний час активного відпочинку. Особливо тепер, коли через карантинні обмеження все більшої популярності набирає внутрішній туризм, багатьом цікаво буде  завітати в одне із старовинних українських сіл, де все відбувається точно так, як двісті років тому. Іхати далеко не треба – достатньо завітати у  скансени – живі музеї під відкритим небом, яких в Україні налічується більше десятка.

Музей народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького – один із найбільших музеїв просто неба у Європі. Скансен розташований недалеко від центру Львова на мальовничих пагорбах ландшафтного парку «Знесіння». Автентична архітектура та барвисті сезонні краєвиди є привабливими для гостей у будь-яку пору року. Особливо заворожує він взимку.

Тут бережуть багатовікову спадщину традицій зимових календарних свят краю, джерел автентичного фольклору у йорданських піснях, колядках, щедрівках, у маланковому дійстві, танцях, народному музикуванні, костюмах, етнографічній атрибутиці, народних ремеслах…

«Шевченківський гай» – так називається один із найвідоміших музеїв Львова, популярне місце відпочинку львів’ян та гостей міста. Він знайомить відвідувачів із сільською архітектурою і побутом минулих століть.

Музей «Шевченківський гай» був відкритий у 1971 році в місцевості, яка називається Кайзервальд, на території львівського ландшафтного парку «Знесіння». Тут під відкритим небом, на площі 60 га відвідувачам представлено унікальні експозиції музею: 124 пам’ятника західноукраїнської архітектури, об’єднаних у 54 садиби, а також 6 церков.

Будівлі територіально розділені на тематичні групи. Музей «Шевченківський гай» знайомить з архітектурними традиціями Гуцульщини, Лемківщини, Бойківщини, Буковини, Поділля, Полісся, Волині та ін. Причому пам’ятки архітектури львівського музею в прямому сенсі слова справжні, оригінальні. Їх привезли з різних місць Західної України в розібраному, аж до фундаменту, вигляді, а потім вони були згруповані за етнографічною ознакою і розміщені на території музею. У числі найбільш старовинних будівель – хата 1749 року, привезена зі Славського району, Миколаївська церква 1763 року з села Кривки Турківського району Львівської області, маслоробна фабрика 1811, хата 1812 року з села Либохора Турківського району тощо. У Львівському музеї народної архітектури та побуту відвідувач може побачити тартак, кузню, вітряний і водяний млин, сільську школу 1880 року, привезену із села Бусовисько Старосамбірського району Львівської області.

Будівлі на території «Шевченківського гаю» вражають не тільки своїм зовнішнім виглядом, а й унікальністю внутрішнього оздоблення. Ретельно, до найдрібніших деталей, відтворений інтер’єр кожної хати, церкви, майстерень та господарських будівель. В хатах можна побачити дерев’яні лавки, столи та інші нехитрі меблі, піч, ікони на стінах, домашній посуд (дерев’яні відра, глиняні глечики, плетені кошики і т.д.), прядки, хустки, рушники, сорочки-вишиванки та тощо. В маслоробному цеху збереглося два преса для виробництва масла. Якщо ви заглянете в школу, перед вами постане інтер’єр сільського класу ХІХ століття зі спеціальною партою для недбайливих учнів, яких викладач карав різками. Тут же, при школі, знаходилася кімната вчителя з великою кількістю книг. Загальна кількість предметів домашнього вжитку та народної творчості, експонованих у Музеї народної архітектури та побуту у Львові, вражаюча – близько двадцяти тисяч.