Як часто ми замислюємося – де починається ненависть один до одного? Засвоюється з молоком матері? Гени? Школа? Вулиця? Точно і не вгадаєш. Але виключати будь-яке соціальне місце не можна, скрізь можна наштовхнутися на ненависть і нерозуміння. Винятком – а може, вже і правилом! – в Україні став новий скандал, опублікований редакцією «Правовий Контроль» щодо ситуації в навчальному закладі смт Попільня на Житомирщині.
І, як зазвичай прийнято сприймати журналістський матеріал, у коментарях він був однією частиною суспільства підтриманий, а іншою – підданий критиці і сумнівам в його правдивості.
Щоб підтримати наших колег, маючи досвід в розгляді подібних тем, редакція Пресінформу покроково проводить перевірку викладених фактів. Тому редакцією було надіслано у місцеві органи влади декілька інформаційних запитів, а спецкор виїхав до Попільні, щоб поспілкуватись з місцевими мешканцями.
Для об’єктивності нагадаємо, про що йшлося в матеріалі. Жителів Попільні, як і будь-якого з вас, при виборі навчального закладу, де ваша дитина здобуває освіту, цікавить – хто директор, чи є фінансові збори, чи якісно подають знання. От у даному випадку мешканці Попільні вкрай обурені тим, що директор Попільнянського ліцею жодним чином не реагує на скарги батьків учнів, а водночас і місцевій відділ освіти – жодним чином не реагує ані на батьківські звернення, ані на ситуацію в ліцеї загалом. Більше того: халатно ставиться до своїх прямих обов’язків та свідомо приховує факти булінгу у навчальному закладі, про що свідчить от така відповідь:
Але дехто з батьків, наприклад, мати одного з учнів, а за збігом обставин – депутатка селищної ради – має на пана директора неабиякий вплив. Настільки суттєвий, що пан Шуляр робиться сліпоглухонімим, коли батьки інших учнів усно та письмово скаржаться на поведінку «депутатського синочка». Котрий – як розповідають місцеві мешканці, не перший рік буквально гнобить як ровесників, так і учнів молодших класів. Проте факти булінгу в ліцеї директор ігнорує, а дітей, що від нього потерпають, залякує відрахуванням з навчання.
Але уявіть себе дитиною, якій погрожують або на яку кричать через спробу захистити свою гідність. Що б ви відчували в такій ситуації? Сором? Приниження? Страх поскаржитись директорові ще раз і бути за це покараним?
Вербальне насильство, або усні образи, – одна з найпоширеніших форм насильства над дітьми. Але батьки часто намагаються «уникати конфлікту» з керівництвом навчального закладу, вважаючи вербальне насильство за «дитячу сварку» або – з боку дорослих – «виховний момент». Але пригадаємо про можливі наслідки, якщо батьки дитини бояться її захистити і вимагати відповідальності винуватців за психологічне насильство. Дискримінація та булінг в українських школах, на жаль, досі залишаються не рідкісним явищем, яке може закінчитися трагедією – так,у квітні 2021 року, в Запоріжжі дитина через постійну травлю у школі покінчила життя самогубством.
А от інший приклад – у випадку булінгу школяра в Хмельницькому: у День Збройних сил України голова батьківського комітету пригостила всіх дітей цукерками, а одному хлопчику сказала, що він нічого не отримає, адже його мама не здавала на це гроші. Хлопчик заплакав. Частина дітей з класу поділилися з ним своїми солодощами, але знайшлися й ті, хто почав після цього знущатися з однокласника. Його ображали, плювали в підручники, рвали їх, ховали речі. Дитина про все мовчала, лише через місяць батьки дізналися про знущання. Написали заяву директору, проте нічого не змінилося. Тому далі вони звернулися за допомогою до журналістів.
Адже згідно Закону про освіту – керівник навчального закладу мусить заплатити штраф, якщо не повідомить поліції про випадки цькування когось з учнів. А коштуватиме це від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або ж виконанням виправних робіт строком до одного місяця з відрахуванням до 20% заробітку.
Нажаль, як в найгірших радянських традиціях, єдине, чого бояться чиновники на місцях – це виключно розголосу своїх негідних вчинків. І допоки батьки не навчаться активно захищати права своїх дітей – їм безкарно ламатимуть психіку у подібних «навчальних закладах».
Нагадаємо, наприкінці 2018 року Верховна Рада ухвалила закон, який передбачає штрафи за цькування у школі. Документ вніс ряд змін у Кримінальний кодекс України, закони “Про освіту” і “Про загальну середню освіту”. Всередині лютого 2019 року Бориспільський районний суд Київської області вперше в Україні виніс рішення про штраф через цькування.
Законом визначено, що якщо булінг вчиняє неповнолітня (до 18 років) або малолітня (до 14 років) особа, то за неї платитимуть штраф і виконуватимуть громадські роботи батьки або особи, які їх замінюють.
На сайті школи або засновника навчального закладу має бути інформація про порядок подання та розгляду заяв про випадки булінгу і порядок реагування на доведені випадки булінгу ( відповідні зміни внесено в статтю 30 закону “Про освіту”).
Яких заходів вжито у даному випадку по ситуації у Попільнянькому ліцеї? Жодних!От яку відповідь надіслано в редакцію:
Міністерство освіти і науки України на додаток до листа від 11.02.2020 N 1/9-80 про затвердження наказу Міністерства освіти і науки України від 28.12.2019 N 1646 “Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти”, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 03.02.2020 за N 111/34394, надсилає роз’яснення щодо застосування відповідного наказу, де звертає увагу на необхідність доведення до відома та безумовного виконання керівниками органів управління освітою, керівниками закладів освіти, педагогічними, науково-педагогічними і науковими працівниками, іншими учасниками освітнього процесу законодавчих вимог у зв’язку із затвердженням відповідного наказу. Але, судячи з наданих редакції «Пресінформу» письмових відповідей – у смт Попільня цей наказ МОН ніхто не лише не читав, але й на очі не бачив!
Адже ювенальний інспектор «в ході перевірки фактів ознак булінгу не встановив». А СМСки, котрі отримує дитина від депутатського синочка – погрозами не вважає:
Ані для директора ліцею, ані для ювенального інспектора, ані для чиновників облдержадміністрації системна травля однієї дитини ажніяк не привід псувати статистику своїх «успіхів» на ниві освіти, хоча ситуація з самим освітнім процесом у Попільнянському ліцеї наразі більш ніж критична.
Будь кого з батьків, окрім морального клімату у навчальному закладі хвилює рівень отримання знань, фаховість викладання. І у цьому випадку про якість освіти у Попільнянському ліцеї під керівництвом пана Шуляра красномовно свідчать результати з офіційних джерел, котрі наочно демонструють, як лише за останній рік Попільнянський ліцей у рейтингу навчальних закладів скотився донизу майже вдвічі: з 29-го у 2020 році https://ru.osvita.ua/school/rating/76169/ на 56-те у 2021 році місце: https://osvita.ua/school/rating/83763/
Крім цього, мешканців Попельні, зокрема, непокоїть наявність на території ліцею аварійної будівлі колишньої вуличної вбиральні, якою досі користуються діти і яка в будь- яку мить може завалитись остаточно та покалічити когось з малечі, що бавиться навколо неї на перервах. Як не турбує пана директора і те, що старшокласники бігають до напівзруйнованої будівлі на перекур. А можливо – за більш небезпечними «потребами». Принаймні, виглядає ця споруда жахливо:
Дивним чином не турбує наявність цієї будови і місцеву санстанцію, котра суворо дбає лише про дотримання карантинних правил: носіння масок, «миття рук з милом» , наявність дезрозчинів – але не бачить, як на території ліцею грубо порушуются санітарні норми, а в закинутій споруді 30-річної давнини – можуть розмножуватися збудники будь-яких небезпечних інфекційних хвороб. З даного приводу редакція «Пресінформ» надала відповідний запит до органів місцевого самоврядування.
Як розповіли у розмові з журналістом місцеві мешканці – стосунки з педагогічним колективом у пана директора від самого початку «не склалися». Можливо тому, що викладацького досвіду у цьому колективі він не має, а на цю посаду «призначений згори», і абсолютно переконаний, що звільнення за будь-які порушення йому не загрожує. Доречи, наша редакція надіслала інформаційний запит щодо процедури призначення пана Шуляра на керівну посаду.
Адже згідно закону “Про повну загальну середню освіту” , котрий набув чинності 8 березня 2020 року, з 1 липня 2020 року передбачене переведення викладачів на однорічний трудовий договір. Ідеться не про звільнення, а про автоматичне переведення на інший тип договору. Проте педагог, який відмовиться від переведення на строковий договір, має бути звільнений. Те саме стосується директорів – з 1 липня 2020 року припиняються їхні безстрокові договори і укладаються нові на 6 років. Після завершення дії цих договорів, ці люди мають право взяти участь у конкурсі керівників шкіл.
Виникає питання: наскільки призначення пана Шуляра на керівну посаду відповідає нормам діючого законодавства про призначення директорів навчальних закладів? В даний час «Пресінформ» очікує відповіді на свій інформаційний запит.
Вельми цікавою є інформація від батьків учнів ліцею про те, що коли під час чергового ремонту школи треба було замінити вікна – то пані депутатка , син якої безкарно роками гнобить та принижує інших учнів ліцею, закрила очі на те, що було зірвано планові терміни проведення робіт, що нові вікна було закуплено по «лівому тендеру», значно дешевші, ніж вказано у технічній документації, що не відповідали санітарним вимогам інші будівельні матеріали, а діти після цього ремонту два роки дихали шкідливими випарами неякісної фарби. Запит щодо тендеру – також надіслано до розпорядника даної інформації.
Виникає логічне питання: чому на скарги батьків не реагують в Управлінні освіти, районній та обласній адміністраціях?? Чому не контролюється використання виділених на потреби ліцею державних коштів? Чому немає реакції з боку місцевих правоохоронців? І коли, нарешті, в МОН зрозуміють, що людей без практичного викладацького досвіду, але з великим досвідом «дерибану коштів» – краще тримати подалі від Нової Української Школи.
Ми продовжуємо моніторити ситуацію навколо ліцею в Попільні та очікуємо письмових відповідей можновладців на наші інформаційні запити.